Вівторок, 18.01.2022, 16:11
Вітаю Вас, Гість

Формування звичок

Особливості нервової діяльності, що виразно спостерігаються під час порівняння дітей — представників різних типів, особливо помітно виявляються під час виховання звичок. Звички схожі з навичками в тому, що вони виробляються шляхом багаторазових повторень одних і тих же дій за певних умов. Так само як і навички, звички складаються на основі динамічного стереотипу, що формується, тобто певної постійної системи збудливих і гальмівних процесів…

Але, на відміну від навичок, що є автоматизованими компонентами розумової діяльності людини, звички — це потреби, що постійно виникають за певних умов. Вони вимагають задоволення потреби у будь-чому певним засобом, що закріпився.

У немовляти вже на першому місяці життя виробляється звичка прокидатися через три години, якщо його потреба в їжі задовольняється тільки зі збереженням тригодинного проміжку між годуваннями. Упродовж перших трьох років уважні дорослі виробляють у дитини багато простих звичок. Чим міцнішими є ці звички, чим послідовніше вони формуються, тим більше впливають на риси майбутнього характеру дитини, що розвиваються.

До перших ранніх звичок належать усі, що пов'язані з постійним дотриманням режимних, санітарно-гігієнічних вимог: наприклад, вчасно засинати, вчасно прокидатися. У дітей віком 2-3 роки виробляється звичка мити руки перед вживанням їжі, чистити зуби. У цьому періоді дитинства формуються і деякі культурні звички: вітатися, зустрічаючись із людьми, вживати слово «будь ласка», словом «спасибі» дякувати за допомогу та їжу, користуватися носовою хусткою.

Основою культурних звичок є вже не органічні потреби. Культурні звички формуються на основі закріплення певного способу задоволення тих потреб дитини, які виникають в її соціальному спілкуванні з оточуючими в її спільному житті з ними. Якщо дитина просить не так, як це потрібно, дорослий її «не почує», не підійде, не допоможе, не приголубить. Якщо не застебнула свої ґудзики на халатику, не вимила руки, дорослі не дозволять їй сісти за стіл, узяти іграшки, почати гратися з іншими дітьми. Тільки у тих випадках, коли одні й ті ж вимоги висуваються за одних і тих самих умов, усі дорослі їх постійно повторюють, постійно прагнуть до того, щоб дитина неодмінно дотримувалася встановлених правил, у дітей можуть сформуватися необхідні стереотипи поведінки і спілкування — звички.

Проте, якщо хоч один раз дозволити дитині не викопати висунені вимоги і задовольнити її потребу тим способом, який їй більше подобається (легше, швидше, цікавіше), але не відповідає правилам, встановленим дорослими, стереотип поведінки, що намітився, руйнується. Дитина дізнається (спочатку практично), що, виявляється, можна чинити по-своєму, не так, як того вимагають дорослі. І якщо діти продовжуватимуть безкарно порушувати вимоги, висунеш батьками або вихователями, це дивовижне для дітей відкриття все більше підтверджуватиметься. Так створюються сприятливі умови для виникнення упертості, капризів, неслухняності.

Лабільність і неврівноваженість нервової системи маленьких дітей сприяють швидкому утворенню звичок і такому ж швидкому їх руйнуванню.

Не всі звички дитини виробляються шляхом навмисного їх виховання дорослими. Деякі звички (найчастіше негативні) складаються у дитини стихійно. Деколи вони виникають на основі випадкового використаного дитиною способу задоволення своїх потреб. Якщо цей спосіб виявився достатньо результативним, приніс дитині задоволення, вона починає його використовувати все частіше і частіше за відповідних умов. Таким чином виникають, наприклад, погані звички: смоктати пальці, засинати лише тоді, коли розповідають казку або співають пісеньку тощо. Чим більше зміцнюються такі погані звички, тим важче їх змінити. Особливо важко змінити звички у дітей інертного типу нервової системи, для яких будь-яка перебудова способу дії, що вже склалася, становить значну нервову працю.

Таким чином, формування особистості дитини упродовж усього раннього віку характеризується тим, що у неї виникають нові багатообразні потреби, перебудовуються природні органічні потреби, що мають природжений характер, виникають нові соціальні потреби. Серед них найсильнішими є потреби в активній пізнавальній діяльності та спілкуванні з людьми. Активність дитини виявляється в її орієнтовних, маніпулятивних діях із предметами. На їх основі, завдяки наслідуванню і навчанню, діти опановують елементарні форми різних видів діяльності, перш за все ігрову.

Потреба дітей у спілкуванні виявляється в тому, що вони все активніше шукають шляхи і форми спілкування з дорослими. У середині раннього віку дитина сама намагається ініціювати це спілкування: ставить питання, викликає дорослого на гру з ним, пустує.

Для формування позитивних рис характеру і дисциплінованої поведінки дитини важливе значення має організація її життя. Чіткість режиму, вимог, постійність правил і контроль за їх виконанням виробляють у дітей стереотипи; потреби (сон, їжа), що регулярно виникають, і способи їх задоволення — звички. Вони стають основою рис характеру дитини, що формуються. Проте індивідуальні відмінності нервової системи, життя дитини, що помітні з перших днів, значно впливають на її повсякденну поведінку і виявляються в швидкості звичок, що виробляються, їх міцності та легкості їх зміни.

ГОТУЄМО ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

 https://kazka.sumy.ua/wp-content/uploads/2021/02/13-1.jpg  Підготовка дитини до школи – це тривала робота, завдяки якій майбутній першокласник набуває всі необхідні якості для навчання та шкільного життя в суспільстві однолітків.

 

Вона охоплює широке коло питань і не обмежується тільки прищепленням дитині суми знань, умінь і навичок.

Головне – це психологічна готовність до навчання, працьовитість, дисциплінованість, досить висока розумова і фізична працездатність, найпростіші навички самоорганізації навчальної діяльності, вміння будувати відносини як з однолітками, так і з педагогом.

В даний час більшість дітей відвідує дитячі дошкільні заклади. Ясла-садки – хороший підготовчий етап до життя в шкільному колективі. Тут з дітьми проводяться різноманітні заняття, малюки поповнюють свої знання, формують ідеї, смаки.

Однак батьки не повинні повністю передоручати виховання дитини та підготовку її до школи садочкам. Саме батьки є головними вихователями. Готувати дітей до вступу в школу – їх прямий і відповідальний обов’язок.

Підготовку дитини до школи рекомендується проводити в ігровій формі. Головна цінність ігор в тому, що вони вимагають фізичних і розумових зусиль, формують характер дитини, привчають її прагнути до перемоги, вміти без зневіри приймати поразку.

Підходить будь-яка правильно організована гра. Складання кубиків вимагає спритності, конструювання – кмітливості, гра в шахи привчає до концентрації уваги, тренує пам’ять, жвавість розуму. В іграх проявляється прагнення дитини до самоствердження (один швидше бігає, інший спритніше стрибає, третій влучно кидає м’яч і т. д.).

Кожен прагне показати те, що вміє, отримати визнання однолітків. Для дитини надзвичайно важливо бути прийнятою в колективі як рівню, здібності якої знають і цінують.

Гра ставить дитину перед необхідністю дотримуватися її правил, підпорядковувати своє особисте колективу, стримувати нетерпіння, бути дисциплінованим.

 

У грі в усій повноті розкриваються і шліфуються риси особистості дитини, тому що гра для неї – це і навчання, і праця, і форма виховання, і своєрідна школа почуттів, на які впливає узята в грі роль.

Вживаючись в неї, дитина проявляє доброту, увагу, ласку, чуйність, ввічливість чи, навпаки, жорстокість, грубість. Тому краще, щоб дитина брала позитивні ролі, набуваючи позитивний моральний досвід.

Надзвичайно важливо для дитини, яка готується до вступу в школу, – її вміння бути самостійною.

У першу чергу, вона повинна без допомоги і досить швидко одягатися і роздягатися, інакше будуть труднощі з перевдяганням на уроках фізкультури.

Майбутній першокласник повинен самостійно вмиватися, регулярно чистити зуби, прибирати свою постіль, тримати в порядку іграшки і книги.

 

Важливо, щоб він вмів добре володіти олівцем, ножицями, хоч трохи малювати, ліпити, користуватися клеєм. У процесі придбання цих навичок розвиваються тонкі рухи пензля, що полегшує навчання письму.

Корисно залучати малюків до творчої ручної праці (робити іграшки-саморобки, подарунки до свят близьким людям), яка сприяє розвитку уваги, вдосконаленню координації рухів. Такі діти найбільш підготовлені до навчання в школі.

Як краще залучити дитину до такої трудової діяльності?

Доцільно почати з розбору зразка, моделі або малюнка того вироба, який намітили змайструвати. Потім разом з дитиною потрібно визначити, з якого матеріалу він буде зроблена, встановити послідовність дій.

Далі необхідно підготувати робоче місце. Ним може бути робочий стіл дитини. З нього слід прибрати все зайве, покласти зверху шматок картону, фанери або застелити клейонкою, папером.

Важливо вчити дітей правильно розкласти на робочому місці всі необхідні інструменти, щоб ними було зручно користуватися і в той же час вони не заважали.

Закінчивши майструвати, дитина зобов’язана самостійно привести в порядок своє робоче місце.

Звичайно, потрібно простежити, чи зробить вона все як треба.

Слід домагатися, щоб діти завжди доводили до кінця розпочату роботу. У цьому важливу роль відіграє вимогливість батьків.

 

Якщо малюки бачать, що дорослі серйозно ставляться до їхніх справ, то і у них підвищується відповідальність за підсумки своєї трудової діяльності.

Коли в процесі праці дитина намагається докласти значних зусиль, успішно долає труднощі, що зустрічаються, її корисно похвалити.

Об’єктивна оцінка результатів діяльності допомагає дитині і надалі проявляти зусилля, виробляє у нього правильне ставлення до заняття як серйозної справи. Все це позитивно позначиться при навчанні в школі.

Необхідно загострювати увагу дітей на значенні колективної праці, показуючи її переваги. І найголовніше, дитина повинна зрозуміти, що всяка праця корисна і до результатів людської праці потрібно ставитися дбайливо.

Важливо вселити майбутньому школяреві, що добре працювати і виконувати доручену справу можуть лише ті люди, які їй навчені і продовжують постійно вдосконалювати свої знання та навички, і тим переконати його в необхідності і значенні навчання.

 

Не менш важливо виробити у майбутнього школяра посидючість, особливо у дітей, що відрізняються надмірною рухливістю. Для цього доцільно залучати їх до справ і ігр, що вимагають зосередженості. Хороші для цієї мети шахи, шашки.

УСПІХІВ ВАМ!